съзвучна, съзвучно, мн. съзвучни, прил. Който образува съзвучие; хармоничен.
нареч. съзвучно.
същ. съзвучност, съзвучността, ж.
съзвучна, съзвучно, мн. съзвучни, прил. Който образува съзвучие; хармоничен.
нареч. съзвучно.
същ. съзвучност, съзвучността, ж.